ПІБ:
ЯКУНЕНКО Віталій Віталійович
Звання:
Солдат
Позивний:
-
Місце народження:
м. Біла Церква, Київська обл.
Дата народження:
29.12.1992
Місце загибелі:
с.Залісся, Сумський р-н, Сумська обл.
Дата загибелі:
14.03.2025
Embedded Files
Білоцерківська земля у цій виснажливій битві за незалежність України втратила кращих своїх синів, мужніх і відважних воїнів, які стали на захист рідної землі в надії порятувати матір – Україну від російської орди, яка прийшла на чужу землю, щоб знищити українців як націю, як народ…. Україна потребувала захисту, порятунку, й відважні, мужні та сміливі її сини та доньки прийшли на порятунок. Воювали з вірою у перемогу, не шкодуючи себе, на межі життя й смерті виконували свій громадянський обов’язок. Саме таким був і відважний захисник України з Білої Церкви Якуненко Віталій Віталійович.
Віталій народився 29 грудня 1992 року в чудовому, мальовничому місті добра — Білій Церкві, в гарній, працелюбній, щирій українській родині. Спочатку здобув базову загальну середню освіту в Білоцерківській загальноосвітній школі №11. Маючи здібності до точних предметів та великі плани на життя, пішов навчатися до ВСП «Технолого-економічний фаховий коледж Білоцерківського національного аграрного університету». Навчався на відділенні енергетичного машинобудування. У рідному коледжі Віталія розповіли:
«Ми пам’ятаємо його спокійним, відповідальним, дуже чемним і добросовісним студентом, готовим завжди прийти на допомогу. Приємна посмішка, добрі очі, гарні справи, повага товаришів – це про Віталія. Ми втрачаємо найкращих, і це болючий шрам на серці кожного з нас…»
Отримавши диплом механіка, юнак, маючи намір здобути вищу освіту, поїхав до Одеси та вступив до Одеської державної академії холоду.
Навчався, працював, знайшов свою другу половинку, створив сім’ю, був відповідальним, люблячим, спокійним, товариським, любив свою родину, але не був байдужим і до долі України…
Коли розпочалася велика війна з російською федерацією, ні хвилинки не сумнівався, що він має бути серед захисників України. Був мобілізований до новоствореної 82-ї окремої десантно-штурмової Буковинської бригади. Воював на посаді розвідника-далекомірника відділення управління командира батареї самохідної артилерійської батареї дивізіону військової частини А2582.
Він дійсно мав великі плани на майбутнє, яким не судилося збутися… 14 березня 2025 року солдат Якуненко Віталій Віталійович загинув у районі населеного пункту Залісся Сумського району Сумської області, будучи вірним військовій присязі на вірність українському народові.
Нехай душа Віталія знайде вічний спокій. Пам’ятаємо і ніколи не пробачимо. Вічна пам'ять та вічна слава всім, хто загинув за Перемогу України!
Указом Президента України №358/2025 від 30 травня 2025 року «За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку» солдат Якуненко Віталій Віталійович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно.
Рішенням Білоцерківської міської ради №8209-85-VІІІ від 05 лютого 2026 року присвоєно звання «Почесний громадянин Білоцерківської міської територіальної громади» (посмертно).
ГЕРОЮ СЛАВА ТА ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ... ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!
Google Sites
Report abuse